З всеукраїнським днем бібліотек

Шановні колеги!  

 Прийміть найщиріші вітання з нагоди професійного свята!
Нехай любов до бібліотеки завжди залишається для вас провідною зорею на професійному шляху; невичерпною буде ваша доброта і працелюбність.
Бажаємо вам, шановні бібліотекарі, творчої наснаги, міцного здоров’я, натхнення, радості, щастя, добра і нових успіхів у вашій благородній просвітницькій справі.

 

Наші св'ятині

 Книга подорожує від села до села.

 Луцький Псалтирь у Березолуках.

  Влітку цього року у Києві відбулася презентація факсимільної копії найбільш екзотичної книги Середньовіччя – Луцького Псалтиря XIV ст. Це унікальна пам’ятка книжкового мистецтва Волині. Її оригінал було виявлено у Лаврентієвській бібліотеці Флоренції. У палітурному оформленні манускрипту використані мотиви тиснень українських рукописів XIV-XVIIст.

  Як зазначив митрополит Ніфонт, вихід у світ книги Середньовіччя – Луцький Псалтирь XIV ст. – є визначною історичною подією. На Волині – це другий псалтирь - минулоріч Волинська єпархія УПЦ перевидала унікальний манускрипт XIV ст. – Луцьке Євангеліє.

  Книгу видано Волинською єпархією УПЦ із благословіння Предстоятеля УПЦ Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Володимира, за сприяння голови Волинської обласної адміністрації Бориса Клімчука та благодійного фонду «Рідна Волинь». Наклад факсимільної копії рукопису – тисяча примірників.

  Згідно з дослідженнями істориків, у 1384 році до річниці смерті правителя Волинської держави великого князя Дмитрія-Любарта на замовлення його синів книгу переписав отець Іван, настоятель луцького Катерининського храму. У післямові він дав коротку характеристику ситуації, що склалася на Волині після того, як її захисник помер. То ж рукопис можна вважати не тільки богослужбовою книгою, але й літописом тих часів. У пам’ять про князя збірник псалмів був переданий Іоано-Богословському собору. Його щоденно читали у храмі за упокій душ Дмитрія-Любарта і його волинських побратимів по мечу.

  Однак за шість століть сліди Луцького Псалтира було стерто. Перша згадка про старовинну українську рукописну книгу з’явилась лише у 1954 році у дослідженні італійця Карло Вердіані. Як виявилось, 1932 року старовинний рукопис передали Лаврентійській бібліотеці, що знаходиться у Флоренції.

  Видання 2013 року знаменує собою нове відкриття Луцького Псалтиря 1384 року та його «повернення додому», в місто, де він був написаний більш, ніж шістсот років тому. Псалтирь стане корисним для розвитку духовності сучасного читача, який бажає пізнати внутрішнє багатство свого народу. Книга адресована тим, хто цікавиться духовною історією та культурою Русі-України.

  Жителі села Березолуки також мали змогу ознайомитись з цією священною книгою в рамках районної акції "Книга подорожує від села до села". Кожен бажаючий міг переглянути книгу. А ті, хто знає старо-слов'янську мову, навіть читали псалми, в яких оспівується любов до Бога за його добрі справи.

День партизанської слави

День партизанської слави відзначають щорічно 22 вересня для вшанування подвигу партизанів та підпільників у період Великої Вітчизняної Війни Ми не повинні забувати про тих людей, які пройшли крізь найскладніші випробування, відстояли право людей на свободу, врятували нашу країну та світ від нацизму. У День партизанської слави ми з великою вдячністю говоримо про мужність, стійкість та самовідданість. І ми вшановуємо всіх тих, хто подарував майбутнє нам та нашим нащадкам. Уроки Великої Вітчизняної війни вчать нас згуртованості та єдності у боротьбі з загрозами.                                                     

 Тільки разом, об'єднавши зусилля всієї світової спільноти, ми зможемо ефективно протистояти тероризму, дискримінації, національній та релігійній нетерпимості.
Це наш борг перед Вами – гeроями-переможцями.

    Дорогі ветерани! Низький Вам уклін та щира вдячність!

                В бібліотеці організована тематична поличка:

                             "Мужність залишається в віках"

  

 

 

Народний календар

21 вересня - "Друга Пречиста"

Двадцять першого вересня відзначають свято Різдва Пресвятої Богородиці, або у народі "Другої Пречисти". Це свято ще називають “осениною” – адже цього дня за народним календарем настає осінь.

За церковними переказами, Богородиця народилася за тих часів, коли релігія була в занепаді. Марія була обрана на роль матері Ісуса Христа, оскільки була дуже благочестива. Вона слухняно навчалася в монастирі, сумлінно вивчала Святе Письмо, а отже, якнайкраще підходила для виконання важливої місії народження Сина Божого.

Свято Другої Пречистої традиційно вважається жіночим святом, коли жінку належить вшановувати як продовжувачку роду. Це свято, очевидно, успадковує давнє арійське свято Рожениць, коли наші предки висловлювали подяку “польним духам”, тобто опікунам нив та врожаю, дідам-ладам, які спочатку засівали і пророщували зерно, а потім поливали.

Жiнки, в яких немає дiтей, справляють обiд i запрошують бiдних — «щоб молилися Богородицi за їхніх дiтей». Такi жiнки також замовляють службу Божу в церквi, а пiсля богослужiння запрошують людей до себе на обiд.

Кажуть, що молитви до Пресвятої Богородиці майбутніх матерів про здоров’я та щастя дітей, на яких вони чекають, у цей день мають особливу силу. 

Різдво Пресвятої Богородиці відзначається як свято справжньої радості. У ці дні не працювали, не постували, а після молитов у храмі збирали веселі гостини. Урочистості підкріплювалися святковим застіллям. Окрім обов’язкових рибних страв, готували всілякі м’ясні: борщ із свининою чи птицею, печеню чи то душенину з м’ясом, різноманітну городину, фаршировану м’ясною начинкою, голубці, пироги, млинці, вареники. Звичайно, багато страв готували і з сиру. Цей сезон передбачає широке вживання свіжих овочів і фруктів. Усе це активно використовувалося в народній кухні в Україні на храми Другої Пречистої.

На Другу Пречисту припадає і останній термін заготівлі чарівного зілля. Вважалося, що зібрані між Першою і Другою Пречистими приворотні трави мали особливу властивість привертати хлопця до дівчини (чоловіка до жінки) і навпаки. Тим-то й були зумовлені останні походи по калину й барвінок. Проте дітям забороняли ходити польовими та лісовими дорогами, бо “там вужі сушаться”.

Також з цього дня (а деінде з Семена) вже можна було засилати сватів до дівчат. “Прийшла Пречиста – принесла старостів нечиста”.  Якщо ж молоді вже зіграли весілля, то в цей день до них у гості йде рiдня, а молодим треба звiтувати перед гостями про своє подружнє життя. Молоді також йдуть в гості: як правило, до батькiв молодої разом з свекром i свекрухою для встановлення та пiдтримки добрих стосунків мiж невiсткою та батьками чоловiка і мiж родинами сватiв.

Для пасічників це був останній термін утеплення вуликів на зиму, а власники овець завершували удруге їх стригти.

Під цю пору зазвичай холоднішає, дні стають похмурими, йдуть дощі. До Другої Пречистої годилося повністю викопати бульбу і засіяти землю житом.

Прислів'я і приказки про Другу Пречисту:

• Прийшла Перша Пречиста – одягла природа намисто, прийшла Друга Пречиста – взяла комара нечиста, прийшла Третя Пречиста – стала діброва безлиста.
• Прийшла Пречиста – на дереві чисто, а прийде Покрова – на дереві голо.
• Пречиста – картопля чиста.
• Перша Пречиста жито засіває, а друга – дощем поливає.