Та не однаково мені,
Як Україну злії люде
Присплять, лукаві, і в огні
Її окраденую збудять...
Ох, неоднаково мені.
Т.Г.Шевченко — центральна постать українського літературного процесу XIX ст. Його творчість мала вирішальне значення в становленні й розвитку нової української літератури, утвердивши в ній загальнолюдські демократичні цінності та піднісши її до рівня передових літератур світу. У своїй поезії Шевченко звернувся до тем, проблем та ідей (соціальних, політичних, філософських, історичних, художніх), які до нього ще не порушувалися в українській літературі або порушувалися надто несміливо й соціальне обмежено.
Збагачуючи українську літературу новими життєвими темами й ідеями, Шевченко став новатором і в пошуках нових художніх форм та засобів. Автор "Кобзаря" виробляв і утверджував нове художнє мислення. Його роль в історії української літератури більша, ніж роль Пушкіна в російській, Міцкевича — в польській літературі. Його значення в розвитку передової вітчизняної суспільної думки, соціальної і національної свідомості народу не менше, ніж в історії поезії.
Наша дума, наша пісня
Не вмре, не загине...
От, де люде, наша слава,
Слава України!
Без золота, без каменю,
Як Господа слово.
Без хитрої мови,
А голосна та правдива,
Ліературно-патріотична година "Честь і славу свою український народ віднайде у Тарасовім слові" відбулась у Березолуківській школі. Учасники майстерно декламували твори Кобзаря. Досить цікавими були інсценізації на твори: " Утоплена", "Розрита могила".
У виконанні учнів та вчителів прозвучали музичні твори: "Заповіт", "Реве та стогне Дніпр широкий", "Думи мої, думи мої", "Зацвіла в долині", "Зоре моя, вечірняя".
Глядачі ознайомилися з добіркою літератури про життя і творчість Кобзаря під назвою "Шевченко - сяйво незалежної України", яку підготувала сільський бібліотекар.
Немає коментарів:
Дописати коментар