#Наші_свята

#Всесвітній_День_української_хустки

#Зроби_фото_з_хусткою

#Ukr_Hustka_Rekord

7 грудня - в Україні святкують Всеукраїнський День української хустки.

Ініціативна група з депутаток, громадських діячок, акторок театру та кіно, викладачок та інших жінок вирішили започаткувати це чудове всеукраїнське жіноче свято.

Ця подія покликана об’єднати жінок різних професій, віку та національності спільною метою зберігати та відновлювати українські традиції. Адже саме хустка з давніх-давен в українських сім’ях слугувала оберегом, символом любові й злагоди,

жіночності, вірності й кохання.

Дівчата та жінки носили її протягом усього року. При цьому хустина була обов’язковим головним убором заміжньої жінки.

Також хустка була показником соціального стану жінки: молодиці носили білі або яскраві хустки, старші жінки – темні, вдови – чорні. Водночас хустина свідчила й про рівень достатку родини, адже заможні жінки носили хустки із дорогих тканин, бідні – із дешевших.

Хустину використовували й у різних обрядах, зокрема весільних. Найпопулярніший – покриття голови нареченої хусткою. Це символізувало вихід із дівоцтва та початок заміжнього життя. Ця традиція, до речі, збереглася в Україні й донині.

З нагоди свята у Березолуках долучились до Всеукраїнського фрешмобу "Зроби фото з хусткою".

Книга для зимового читання.

Джуді Муді - ця серія книг американської письменниці Меґан Макдональд популярна, мабудь, в усьому світі.

Ця дивовижна історія про рудоволосу дівчинку з багатою уявою і невичерпним оптимізмом, яка викрутиться з будь-якої халепи, та ще й з посмішкою.

Вражаючі пригоди, безмежний оптимізм й добро майже у кожному слові не залишить без симпатії жодного читача.

Ця книга – з тих, що дарують солодке відчуття повернення у дитинство. Кілька прочитаних сторінок, і ти вже ніби бігаєш за жабами з відром, продаєш метеоритний пил, купуєш жувальні кульки із сюрпризами, а пляма від соку на твоєму колажі – є найбільшою проблемою у житті.

Дуже легка і кумедна історія. Щиро радимо цю серію книг навіть дорослим - як чудову розрядку під час обідньої перерви, або для спільного читання з дітлахами для підняття настрою.

Приємного читання. 

 #Літературний_календар

Платон Воронько — видатний український дитячий поет. На його віршах виросло не одне покоління української малечі. Ці віршики настільки улюблені, що часом здається, ніби вони існували вічно — «Падав сніг на поріг», «Хвалився кіт, що він убрід Дніпро перебреде...», «Засмутилось кошеня: треба в школу йти щодня...» та ще багато-багато інших.

Народився письменник 1 грудня 1913 р. в

с. Чернеччина поблизу Охтирки на Сумщині. Навчався в Харківському автошляховому інституті та Московському Літінституті.

Був часником Другої світової війни, командиром підрозділу підривників партизанського з’єднання Ковпака. А з 1945 року працював завідувачем відділу журналу «Дніпро».

Після війни Платон Воронько займався літературною творчістю. Він автор понад тридцяти збірок віршів і поем та великої кількості книжок для дітей. У 1969—1971 роках — заступник голови Київської організації Спілки письменників України.

Майже всі свої літературні премії отримав за «дорослі» вірші, але справжню славу здобули його неповторні поезії для дітей. Лауреат Державної премії СРСР (1951), Державної премії ім. Т. Г. Шевченка (1972), літературної премії ім. Лесі Українки (1976). Серед найвідоміших дитячих творів: збірки віршів «Всім по сім», «Читаночка», «Сніжна зіронька горить», «Облітав журавель», «Казка про Чугайстра» та багато багато інших.

Помер поет 10 серпня в Києві. Похований на Байковому кладовищі.

До Вашої уваги добірка книжок Платона Воронька, які є у фонді нашої бібліотеки.

 #Літературний_календар

Григорій Федорович Квітка народився 29 листопада 1778 р. в слободі Основа поблизу Харко­ва у дворянській родині (від назви слободи й походить його псевдонім — Основ’яненко).

З 1827 р. почав писати прозу і драматургію. Перша книга «Малороссийских повестей, расска­зываемых Грыцьком Основьяненком» («Маруся», «Салдацький патрет», «Мертвецький Великдень») вийшла у 1834 р. У 1837 р. вийшла друга книга «Малороссийских повестей, рассказываемых Грыцьком Основьяненком».

Григорій Квітка, який узяв собі псевдонім Грицько Основ’яненко, сучасник автора «Енеїди», створив нову українську прозу, розвинувши в ній тенденції сентименталізму, а також і гумору. Він успішно виступив і в жанрі комедії — відомі його п’єси «Сватання на Гончарівці» та «Шельменко- денщик».

Прозову спадщину Квітки-Основ’яненка умовно можна поділити на дві групи. До сентимен­тально-психологічних повістей належать «Маруся», «Щира любов», «Сердешна Оксана», «Добре роби, добре й буде», «Перекотиполе», «Божі діти» та ін. У другу групу входять «Салдацький пат­рет», «Мертвецький Великдень», «Конотопська відьма», «Пархімове снідання», «На пушення — як зав’язано», «Підбрехач», «Купований розум», «От тобі й скарб».

Проза Квітки-Основ’яненка пройнята духом побожності, християнської покори перед Божою волею. Звідси її дидактизм, повчальний характер. Автор роздумує над людською долею і промислом Божим; розповідь розпочинається і переривається дидактичними й насамперед релігій­ними роздумами та зверненнями. Як фундатор української прози, Г. Квітка-Основ’яненко виявився письменником дуже широ­кого мистецького діапазону. В його спадщині й елементи сентименталізму, і те, що називають реа­лістичним способом зображення життя, і синтез мистецьких тенденцій минулого (бароко, бурлеск). Він творчо переробив і поставив на небувалу висоту традиції «химерного» мистецтва слова. Був поетом душі свого народу, глибинно увібравши у свою творчість його пісні, думи, звичаї.

 #Збережи_память_Збережи_правду

Ставлячи свічку на підвіконня, ми засвідчуємо, що не забули про мільйони душ, які в страшних муках відійшли з життя через режим, що нищив церкви, грабував селянські родини, силоміць заганяв людей у колгоспи.

Достигали жита. І тремтіли Дитячі коліна -

Косоокої смерті чорнів продірявлений плащ...

Вимирало Село – потопала в сльозах Україна,

І розгублене небо ковтало задушений плач.

Шаленів людомор – лютували нові яничари,

І старенька Бабуся міняла Ікону на Сніп...

Над Полями Святими замучені душі ячали,

І Дніпро захлинувся у розпачі страчених Слів.

Палахкоче свіча Поминальної нині Молитви

І розгнуздана Пам’ять малює Історії слід...

Тільки ті Колоски – Життєдайного Виміру Витвір,

Як і завше, Очима Дитячими міряють Світ.

У пам'ять про безневинно убієнних жертв часів Голодомору та політичних репресій у Березолуках організували виставку-спомин "Поділись хлібом заради майбутнього" та долучились до акції "Запали свічку пам' яті".

#Збережи_память_Збережи_правду

УКРАЇНА ПАМ'ЯТАЄ. СВІТ ВИЗНАЄ.

Схиліться! Свічку запаліть,

Хто у молитві, хто у серці.

Чуєте, як кам'яніє біль століть.

Навіки до тридцятих ми прикуті.

ГОЛОДОМОР - це одна з найтрагічніших сторінок історії. Штучний голод 1932-1933 років знищив мільйони українців. Пам'ять про ті трагічні події живе у душах очевидців і жагучим болем відгукується у наших серцях.

Щоб сприяти поверненню історичної пам'яті про голодомор і вшанувати пам'ять загиблих від голодної смерті, для молодших школярів у бібліотеці організували майстер - клас з виготовлення квітки незабудьки - символу Дня пам'яті жертв голодоморів та політичних репресій.