У поетичному світі Марійки Підгірянки

Марійка Підгірянка (справжнє ім’я якої Марія Омелянівна Ленерт – Домбровська) народилася 29 березня 1881 року в селі Білі Ослави на Івано – Франківщині в сім’ ї лісничого.

Дитинство і юність поетеси проходили в гірському селі Уторопи. Дівчинка дуже хотіла вчитися, але через бідність батьки не могли дати їй освіту. Дідусь по матері, священник, навчив онуку читати і писати. Його домашня бібліотека стала справжнім “університетом” в її житті.
Все своє життя Марійка Підгірянка провела серед дітей та молоді, вчителювала понад сорок років в різних школах Галичини, на Буковині, Карпатській Україні.

Наділена неабияким поетичним хистом Марійка Підгірянка пише щирі мелодійні вірші, які допомагали школярам запам’ятати букви, засвоїти арифметичні дії, пояснювали різноманітні явища природи…

Саме на Закарпатті уповні розквітнув талант Марійки Підгірянки як дитячої письменниці.  Ціла низка віршів Марійки Підгірянки була покладена на музику. А окремі вірші вона писала на окремі мелодії народних пісен, щоб їх зразу могли наспівувати діти.

На жаль, письменниця не встигла завершити роботу над упорядкуванням нової книжки для своїх маленьких читачів. У селищі Рудно, де тоді мешкала Марійка Підгірянка, 18 травня 1963 року перестало битися її серце. Похована поетеса на Личаківському кладовищі у Львові.
То. ж сьогодні - 26 березня , з нагоди дня народження  письменниці маленькі користувачі бібліотеки переглянули  відеопрезентацію про життя і творчість Марійки Підгірянки та прослухали кілька пісень на слова письменниці.

 

Тиждень дитячої книги в Березолуківській бібліотеці

                           

Березень-місяць -  особливий період у житті українського народу. Цього місяця ми святкуємо день народження видатного українського письменника Т.Г.Шевченка. А ще - саме в ці березневі дні ми святкуємо Всеукраїнський тиждень дитячої та юнацької книги. 

 До  бібліотеки – філії завітали школярі на гостини до книги. Із задоволенням діти познайомилися із книжковими новинками бібліотеки, періодичними виданнями для дітей - це журнали:  «Малятко»,  «Барвінок»; газети: "Бедрик", "Абетка казок", "Абетка для дітей", "Зайчик", "Газета кота Копєйкіна" .  А особливо сподобались книги волинських авторів: Надії Гумнюк, Ніни Горик, Валентини Лисюк, Йосипа Струцюка, які подарували дітям добрий настрій.

До висот Шевченкового слова

                                                     В дні перемог і в дні поразок,
                                                     В щасливі дні і в дні сумні
                                                     Іду з дитинства до Тараса,
                                                     Несу думки свої земні

(Ю.Рибчинський)

9 березня – День народження Тараса Григоровича Шевченка – славного сина українського народу. Його слово і сьогодні живе між нами. Шевченко – це наша душа, наша мудрість, це наша сила.

Традиційно український народ у цей весняний час звертається до постаті Великого Кобзаря, яка у своїй величі була, є і залишається незрівнянною, невичерпною для людського подиву й осягнення. В шевченківські дні в нашій бібліотеці  відбувся літературний круїз: "До висот Шевченкового слова", де користувачі читали поезію Кобзаря, дивилися відео про його життя і творчість, брали участь у вікторині; "Шевченкове слово в віках не старіє".

                    

 

 

 

 

 

 

Уклін доземний вам за всіх синів

Жіноча доля - як терпка роса,

Що на чебрець опівночі спадає.

Цілує душу відчаю сльоза,

А каяття помилки виправляє.

Жіноча доля – як лукавства тінь.

Уста сміються, а в очах – зажура.

Закреслить тугу забуття глибінь,

Сама себе, всміхаючись, одурить.

У щасті пригортає цілий світ,

Про зло благає пам’ять замовчати.

Жіноча доля – милосердя цвіт,

Воістину уміє все прощати.

Ольга Яворська

 Жіноча доля… Вона різна. В кожної жінки своя історія, свої радощі і печалі, найщасливіші і найтрагічніші моменти. І цю історію можна записати. Якою вона буде, веселою чи сумною, хто знає? То ж сьогодні 7 березня ми запросили на годину вшанування жінок різного віку, але поєднаних однією темою, однією долею – темою неоголошеної війни на Сході України. Запросили матерів мобілізованих та демобілізованих воїнів АТО, щоб щиро подякувати їм за їх терпіння, за їхню непрошену сивину на скронях, за щиру материнську молитву. Сільський голова Лілія Коцюбайло привітала жіночок з 8 березня та вручила букети квітів. У виконанні вокального гурту "Мальви " звучали пісні. Дотепним жартом частувала Альона Сидорук. Бібліотекар  Лілія Захарчук представила виставку газетних статей: "Українці - нація героїв". Захід відбувся в теплій затишній атмосфері за чашкою чаю та із святковим тортом.

Моє село на сторінках преси

Згаса вже над селом моїм 

Зоря в ранковому світанні, 

А в небі синьо-голубім 

Вже грають промені багряні. 

Понад рікою вдалині 

Низенько стеляться тумани.

 Як не пишатися мені Тобою,

 Село моє, навік кохане.

Я полюбив твої сади, 

Розлогі верби над водою.

 Де б я не був, де б не ходив – 

Тут все пов’язане з тобою. 

Багато чарівних сіл на нашій Україні, та коли потрапляєш у Березолуки, мимоволі забуваєш про негаразди, відпочиваєш душею, милуєшся і не намилуєшся буйнолистою зеленню садків, від яких неможливо відвести очі.

Такими словами починається розповідь про історію нашого рідного села Березолуки. Про село та його мешканців складено багато легенд та написано статей у пресі.

А сьогодні читачі бібліотеки, всі, хто цікавиться історією своєї малої Батьківщини відвідали краєзнавчий 

прес-калейдоскоп: 

"Моє село на сторінках преси.

                                 

"Вільні співи, гучні голоси, в ріднім краю я чути бажаю."

  Я на гору круту, крем'яную
Буду камінь важкий підіймать.
І несучи вагу ту  страшную,
Буду пісню веселу співать...

 

  Леся Українка – одна з наймужніших і найталановитіших постатей не лише в українській літературі, а й у світі. Вона писала про минуле і свій час, а твори її звучать по-сучасному і зараз, підтримують дух людини, вселяють віру у власні сили.   Вона захворіла ще в дитячі роки, але страшні муки не зламали дівчину, а, навпаки, зміцнили її духовно, додали нестримної жаги до життя:
  Невмирущі твори Лесі Українки завжди будуть тривожити душі, будити розум, надихатимуть на благородні вчинки, а краса її мистецького слова буде вражати читачів навіть через багато-багато років.

  В цьому сьогодні ми разом з  поціновувачами поетичного слова змогли переконатися на поетичній етафеті «Вільні співи, гучні голоси, в ріднім краю я чути бажаю », присвяченому 145-річниці від дня народження Лесі Українки, що відзначається, 25 лютого. 

 Естафета відбувалась у приміщенні місцевої школи біля виставки літератури по творчості поетеси "Живе в казках, поемах і віршах, Лесина замріяна душа", яку підготувала бібліотекар Лілія Захарчук .  Учні та вчителі школи, бібліотекар, сільський голова долучились до читання безсмертних творів славної доньки Волинського краю. Вчителька української мови і літератури Галина Кужелюк зачитала власний вірш про Лесю Українку "Запитаю в Мавки й Лукаша". 

 

 

Як на снігу червоний жар калини,

Як у віках любов всесильна жінки,

Світитиметься в небі України

Свята надія Лесі Українки.

Барвінкове розмаїття - мови рідної суцвіття

Мово рідна, слово рідне!

Хто вас забуває,

Той у грудях не серденько,

А лиш камінь має.

Міжнародний день рідної мови відзначали  у нашій бібліотеці дуже галасно та жваво. Адже у чні 6 та 5 класів читали вірші , усмішки, прислів'я та приказки про мову, брали активну участь у вікторині та мовній грі "Хто швидше". 

 Діти проявляли чимало фантазії та власних знань: складали розповіді зі слів, які починаються на одну літеру, займались словотворчістю, "включали" логіку та образне мислення. Поряд з цим учні ділилися своїми думками про значення рідної мови у житті кожного українця. 

 А ще з захопленням переглянули відео про Рідну мову, та ознайомилися з добіркою літератури: "Бірвінкове розмаїття - мови рідної суцвіття"

 

На варті наших душ Небесна Сотня

Не плач і не ридай, родино,

 Хоч біль ніколи не пройде.

 Пишайся, ненько Україно –

 Найкраща сотня в небо йде.

 Борись, Вкраїно, за свободу,

 Бо кров і сльози пролились.

 І памятай своїх героїв,

 Їх шанувати поклянись.

 Залишиться кривавий лютий

 В серцях вкраїнських громадян.

 Не панувати злу в країні!

  Хоч стогне вся земля від ран… 

18-20 лютого 2014 року в столиці України, Києві, відбувалися надзвичайно страшні  подіїї. Навколо вибухи, стогін, горе. На Україну прийшла війна.  Наш народ  хотіли знищити за бажання мати людську гідність і самим обирати своє життя. На очах у всього світу влада розстрілювала свій народ. В ті дні Україна породила нових молодих сильних Героїв. Багато було покалічено, близько сотні загинуло, які стали Небесною Сотнею. В кожному куточку України 20 лютого вшановують пам'ять найкращих синів нашої держави. 

  Сьогодні  відбулась літературно-патріотична композиція, де згадували ті страшні часи, тих простих людей, які поклали життя заради волі та демократії в Україні, заради спокійного нашого майбутнього. Декламували вірші про героїв "Небесної Сотні", переглянули відеофільм  про розвиток подій на Майдані 2013-2014 років, про волинських Героїв з Небесної Сотні, малювали патріотичні малюнки, пом'янули всіх Героїв України, які віддали найдорожче - життя за незалежну та вільну Україну. Вшанували їх память хвилиною мовчання.

                                    

   

 

 

    

Майдан породив українську націю. Ці останні роки – це роки пробудження і консолідації українського народу. Майдан став центром революції, місцем правди і свободи, площею добра, тепла, дружби, любові, братерства, гідності. Наші серця стали частиною могутнього серця. Майдан - символ боротьби, символ утвердження прагнень до європейських цінностей. Зараз завдання кожного - не зрадити Майдан, не зрадити Героїв.