Чорнобиль - вічний спомин та гіркий біль

                                 
                                

30 років тому сталася аварія на Чорнобильській АЕС. П’ята частина території України стала зоною радіоактивного забруднення. З двох тисяч населених пунктів переселили 200 тисяч мешканців. У 1986 році радіація накрила 13 областей в трьох країнах: Україні, Білорусії і Росії. Чорнобильська катастрофа зачепила декілька мільйонів чоловік.

26 квітня у багатьох країнах світу сотні дзвонів перегукуються із Чорнобильським на знак пам’яті про жертви Зірки Полин…

Сьогодні в Березолуках відбувся інформаційний калейдоскоп: "Чорнобиль - віний спомин та гіркий біль". На захід прибули запрошені ліквідатори катастрофи, жителі Березолуківської громади Іван Отрода та Анотолій Лосіч. Присутні на заході ознайомилися з добіркою літератури та статей з преси "Поріс чорнобилем Чорнобиль, бідою нашою поріс", послухали інформацію про вплив атому на навколишнє середовище від вчителя хімії Жанни Палюх, переглянули відео  про страшні події 1986 року.

Писанкові барви

Яєчко — розмальоване, барвисте,

Ним тішиться і старець, і дитя,

Творіння рук людських, святе і чисте,

Маленький символ нашого життя.

 Навесні, коли все оживає, забрунюється,  веселиться, зеленіє оновлена земля, приходять до нас Великодні свята! Ми христосуємося, зичимо один одному щастя, здоров’я і обмінюємося великодними яйцями, цокаємося: чия витриваліша. З великодним яйцем йдемо в поле - аби на полі був добрий пожиток, до худоби - аби худоба множилася, кладемо в дитячу купіль - аби дітки росли здоровими й розумними, ставимо на святковий стіл - аби в родині були спокій і добро, аби в кожній світлиці панувала злагода! Їх даруємо коханим, друзям на знак уваги й приязні, кладемо на могилки – аби душі близьких нам людей не почували себе самотньо. 

Саме в ці передвеликодні дні в бібліотеці зібралися маленькі відвідувачі, щоб дізнатися про історію виникнення писанок та техніку їх виготовлення.

Переглянули добірку книг про писанки та кілька відео на Пасхальну тему.

Я і мій друг - Книга

За всі віки життя на цій Землі
Знання і досвід, мрії променисті
Збирало людство у книжки малі
І зберегло їх свято й урочисто.

 Сила книги безмежна. Без неї людина сліпа. Протягом усього життя ми звертаємося до книги. Вона відкриває нам небачені обрії, допомагає зрозуміти історію народу, розкриває таємниці природи, життя.

 Книга – мудрий друг, який, не вміючи говорити, розказує про незвичайні пригоди і подорожі, про чудеса, про навколишній світ. Нерідко книга, прочитана вами в дитинстві, залишається в пам’яті на все життя.

 2 квітня - у Міжнародний День дитячої книги у бібліотеці влаштували фотомарафон: "Я і мій друг - Книга"

У поетичному світі Марійки Підгірянки

Марійка Підгірянка (справжнє ім’я якої Марія Омелянівна Ленерт – Домбровська) народилася 29 березня 1881 року в селі Білі Ослави на Івано – Франківщині в сім’ ї лісничого.

Дитинство і юність поетеси проходили в гірському селі Уторопи. Дівчинка дуже хотіла вчитися, але через бідність батьки не могли дати їй освіту. Дідусь по матері, священник, навчив онуку читати і писати. Його домашня бібліотека стала справжнім “університетом” в її житті.
Все своє життя Марійка Підгірянка провела серед дітей та молоді, вчителювала понад сорок років в різних школах Галичини, на Буковині, Карпатській Україні.

Наділена неабияким поетичним хистом Марійка Підгірянка пише щирі мелодійні вірші, які допомагали школярам запам’ятати букви, засвоїти арифметичні дії, пояснювали різноманітні явища природи…

Саме на Закарпатті уповні розквітнув талант Марійки Підгірянки як дитячої письменниці.  Ціла низка віршів Марійки Підгірянки була покладена на музику. А окремі вірші вона писала на окремі мелодії народних пісен, щоб їх зразу могли наспівувати діти.

На жаль, письменниця не встигла завершити роботу над упорядкуванням нової книжки для своїх маленьких читачів. У селищі Рудно, де тоді мешкала Марійка Підгірянка, 18 травня 1963 року перестало битися її серце. Похована поетеса на Личаківському кладовищі у Львові.
То. ж сьогодні - 26 березня , з нагоди дня народження  письменниці маленькі користувачі бібліотеки переглянули  відеопрезентацію про життя і творчість Марійки Підгірянки та прослухали кілька пісень на слова письменниці.

 

Тиждень дитячої книги в Березолуківській бібліотеці

                           

Березень-місяць -  особливий період у житті українського народу. Цього місяця ми святкуємо день народження видатного українського письменника Т.Г.Шевченка. А ще - саме в ці березневі дні ми святкуємо Всеукраїнський тиждень дитячої та юнацької книги. 

 До  бібліотеки – філії завітали школярі на гостини до книги. Із задоволенням діти познайомилися із книжковими новинками бібліотеки, періодичними виданнями для дітей - це журнали:  «Малятко»,  «Барвінок»; газети: "Бедрик", "Абетка казок", "Абетка для дітей", "Зайчик", "Газета кота Копєйкіна" .  А особливо сподобались книги волинських авторів: Надії Гумнюк, Ніни Горик, Валентини Лисюк, Йосипа Струцюка, які подарували дітям добрий настрій.

До висот Шевченкового слова

                                                     В дні перемог і в дні поразок,
                                                     В щасливі дні і в дні сумні
                                                     Іду з дитинства до Тараса,
                                                     Несу думки свої земні

(Ю.Рибчинський)

9 березня – День народження Тараса Григоровича Шевченка – славного сина українського народу. Його слово і сьогодні живе між нами. Шевченко – це наша душа, наша мудрість, це наша сила.

Традиційно український народ у цей весняний час звертається до постаті Великого Кобзаря, яка у своїй величі була, є і залишається незрівнянною, невичерпною для людського подиву й осягнення. В шевченківські дні в нашій бібліотеці  відбувся літературний круїз: "До висот Шевченкового слова", де користувачі читали поезію Кобзаря, дивилися відео про його життя і творчість, брали участь у вікторині; "Шевченкове слово в віках не старіє".

                    

 

 

 

 

 

 

Уклін доземний вам за всіх синів

Жіноча доля - як терпка роса,

Що на чебрець опівночі спадає.

Цілує душу відчаю сльоза,

А каяття помилки виправляє.

Жіноча доля – як лукавства тінь.

Уста сміються, а в очах – зажура.

Закреслить тугу забуття глибінь,

Сама себе, всміхаючись, одурить.

У щасті пригортає цілий світ,

Про зло благає пам’ять замовчати.

Жіноча доля – милосердя цвіт,

Воістину уміє все прощати.

Ольга Яворська

 Жіноча доля… Вона різна. В кожної жінки своя історія, свої радощі і печалі, найщасливіші і найтрагічніші моменти. І цю історію можна записати. Якою вона буде, веселою чи сумною, хто знає? То ж сьогодні 7 березня ми запросили на годину вшанування жінок різного віку, але поєднаних однією темою, однією долею – темою неоголошеної війни на Сході України. Запросили матерів мобілізованих та демобілізованих воїнів АТО, щоб щиро подякувати їм за їх терпіння, за їхню непрошену сивину на скронях, за щиру материнську молитву. Сільський голова Лілія Коцюбайло привітала жіночок з 8 березня та вручила букети квітів. У виконанні вокального гурту "Мальви " звучали пісні. Дотепним жартом частувала Альона Сидорук. Бібліотекар  Лілія Захарчук представила виставку газетних статей: "Українці - нація героїв". Захід відбувся в теплій затишній атмосфері за чашкою чаю та із святковим тортом.

Моє село на сторінках преси

Згаса вже над селом моїм 

Зоря в ранковому світанні, 

А в небі синьо-голубім 

Вже грають промені багряні. 

Понад рікою вдалині 

Низенько стеляться тумани.

 Як не пишатися мені Тобою,

 Село моє, навік кохане.

Я полюбив твої сади, 

Розлогі верби над водою.

 Де б я не був, де б не ходив – 

Тут все пов’язане з тобою. 

Багато чарівних сіл на нашій Україні, та коли потрапляєш у Березолуки, мимоволі забуваєш про негаразди, відпочиваєш душею, милуєшся і не намилуєшся буйнолистою зеленню садків, від яких неможливо відвести очі.

Такими словами починається розповідь про історію нашого рідного села Березолуки. Про село та його мешканців складено багато легенд та написано статей у пресі.

А сьогодні читачі бібліотеки, всі, хто цікавиться історією своєї малої Батьківщини відвідали краєзнавчий 

прес-калейдоскоп: 

"Моє село на сторінках преси.

                                 

"Вільні співи, гучні голоси, в ріднім краю я чути бажаю."

  Я на гору круту, крем'яную
Буду камінь важкий підіймать.
І несучи вагу ту  страшную,
Буду пісню веселу співать...

 

  Леся Українка – одна з наймужніших і найталановитіших постатей не лише в українській літературі, а й у світі. Вона писала про минуле і свій час, а твори її звучать по-сучасному і зараз, підтримують дух людини, вселяють віру у власні сили.   Вона захворіла ще в дитячі роки, але страшні муки не зламали дівчину, а, навпаки, зміцнили її духовно, додали нестримної жаги до життя:
  Невмирущі твори Лесі Українки завжди будуть тривожити душі, будити розум, надихатимуть на благородні вчинки, а краса її мистецького слова буде вражати читачів навіть через багато-багато років.

  В цьому сьогодні ми разом з  поціновувачами поетичного слова змогли переконатися на поетичній етафеті «Вільні співи, гучні голоси, в ріднім краю я чути бажаю », присвяченому 145-річниці від дня народження Лесі Українки, що відзначається, 25 лютого. 

 Естафета відбувалась у приміщенні місцевої школи біля виставки літератури по творчості поетеси "Живе в казках, поемах і віршах, Лесина замріяна душа", яку підготувала бібліотекар Лілія Захарчук .  Учні та вчителі школи, бібліотекар, сільський голова долучились до читання безсмертних творів славної доньки Волинського краю. Вчителька української мови і літератури Галина Кужелюк зачитала власний вірш про Лесю Українку "Запитаю в Мавки й Лукаша". 

 

 

Як на снігу червоний жар калини,

Як у віках любов всесильна жінки,

Світитиметься в небі України

Свята надія Лесі Українки.

Барвінкове розмаїття - мови рідної суцвіття

Мово рідна, слово рідне!

Хто вас забуває,

Той у грудях не серденько,

А лиш камінь має.

Міжнародний день рідної мови відзначали  у нашій бібліотеці дуже галасно та жваво. Адже у чні 6 та 5 класів читали вірші , усмішки, прислів'я та приказки про мову, брали активну участь у вікторині та мовній грі "Хто швидше". 

 Діти проявляли чимало фантазії та власних знань: складали розповіді зі слів, які починаються на одну літеру, займались словотворчістю, "включали" логіку та образне мислення. Поряд з цим учні ділилися своїми думками про значення рідної мови у житті кожного українця. 

 А ще з захопленням переглянули відео про Рідну мову, та ознайомилися з добіркою літератури: "Бірвінкове розмаїття - мови рідної суцвіття"