От і добігли до кінця шкільні роки навчання. Випускники ідуть останній раз на урочисту лінійку, а далі — випускний бал. Так хотілося швидше закінчити школу, щоб відчути себе дорослими, самостійними, впевненими, незалежними... Але чому ж так щемно на душі? Що ж заважає безтурботно веселитися, може те, що більше вже ніколи випускники не стануть на шкільній лінійці, не зайдуть у свій клас? не зійдуться усі разом, так як завжди було продовж усіх років... Сумно і тривожно на серці сьогодні цим дорослим дітям. Вони і справді стали зовсім дорослими, але для школи, для вчителів залишаться завжди дітьми, пустотливими і веселими, радісними і щасливими, неповторними і різними. Вже пролунав для них останній дзвінок у школі. А далі покличуть невідомі, незвідані дороги життя, кожного своя. То ж дай вам, Боже, добра і щастя на путі, світлих і радісних доріг, незрадливої долі. Хай щастить вам усім, дорогі випускники!
Поріг так легко вам переступити —
Ви виросли і йдете в майбуття.
Але ніхто не знає долі, як прожити —
Не куштували самостійного життя...
Воно — не мед і легко не дається,
Та й доленька мінлива всякий раз.
То злива враз, то сонечко сміється,
Але залежить в більшості від нас.
Не жди даремно манної із неба,
ЇЇ не буде, але не біда.
Самому у житті усе робити треба,
Бо під лежачий камінь не тече вода.
Щоб мати щось, то треба заробити,
Трудитися щоденно, повсякчас.
З веселкою в душі учися жити
І буде щастя, буде все гаразд.
Немає коментарів:
Дописати коментар